У ВПУ №13 20.02.2018 в рамках тижня історії викладачем історії Басараб М.Г був проведений вечір-реквієм «А свіча тихо скрапує слізьми»  присвячений Героям Небесної  Сотні та Героям України. Учні,  викладачі та майстри зібрались в актовій залі вшанувати пам’ять Героїв Небесної Сотні та Героїв України. Учні відтворили  ті події, які пробудили в нас відчуття гордості за свою країну, вони перенесли   глядачів в часи, коли мільйони в унісон співали гімн та шепотіли молитви,  показуючи свою рішучість та нестримність і до сьогодні продовжують свою боротьбу на Сході України.

У віршах, прозі, сумних піснях, молитвах учні віддавали шану тим, хто жертвував життям за соборність,  мир в Україні.

Сцена училища на деякий час перетворилася на Майдан з його атрибутами. Учні артистично відтворювали сценки трагічних подій.

Слухаючи сумні пісні учня 18-2 Деренька Б. ,  декламовані вірші учнів групи 16-1, 13-1 хотілося плакати та кричати від болю. І знову історія повторюється Крути – XXl ст. І знову юнь в перших рядах.

Юність… Вони забрали їхню юність… Немає життя… немає. Воля – їх остання мрія.

До сліз зворушила присутніх розіграна учнем гр.. 13-1 Василем Кузівим з викладачем історії  Зварчук М.Д сцена «Прощання матері з сином».

До душі вразив танець «Мамо не плач» учнів групи 14-1 з чорними хустками. Це було надзвичайно проникливо.

Грали, як юні артисти, учні в сценці «Повертайся живим солдате».

Про події тривожного лютого 2014р. нагадувало усім хвилюючі відео. Слова ведучих змінювалися до болю  вразливими поезіями про Небесну Сотню, про Майдан у виконанні учнів групи 16-1,14-1, 13-1. Гучно декламували поезію про нашого юного героя Р.Гурика Міша Давимука, Вадим Депутат (учні гр..16-1), Максим Гультай  (учень групи 13-1).

Не залишили нікого байдужим – звертання сина учня Василя Кузіва «Як віднині з тим болем я житиму, мамо».

• І, напевно, за всіх матерів-вдів відповідала учениця гр.14-1Віка Регей.

До глибини душі зворушили ці слова.

Хвилина мовчання, запалені лампадки в руках учнів, низько схилені голови   учнів та викладачів, покладання  до пам’ятної     дошки загиблого воїна АТО Тараса Шевченка запалених лампадок.

Чим же долю таку наші діти заслужили

Чий спокутують гріх в рідному домі?

Тож маєм вклонитися, щоб їх душі живих нас просили

І щоб пам’ять про них вічно жила у наших серцях.

Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.