Сценарій уроку пам’яті присвяченого 65-річниці
Великої Вітчизняної війни

(звучить грам запис пісні “Священная война” музика О.Олександрова ,слова В.Лебєдєва-Кумача)

1-учень

Пам’ятаєш,земле
Сорок п’ятий
Стихле небо,підняте салютом?

Пам’ятаєш
Перший крик дитини –
Як салют на вічне щастя людям?
А сьогодні
Днівогих малята
Дочок і синів своїх ведуть…
Пам’ятаєш,земле,
Сорок п’ятий?
Земле!
Сорок перший не забудь.
(В.Цілий)

Ведуча

Люди старшого покоління пам’ятають: травень того незабутнього 45-го був напрочуд теплим і сонячним.
Ніби сама природа своїм таємним єством відчувала радість довгожданного визволення, що прийшло на нашу землю.
Та водночас були ті травневі дні суворими і кровопролитними – як і всі 1418 днів Великої Вітчизняної.
А країна вся наскрізь прострелена,
На мільйон у ворога приціл:
Долітають кулі, як їм звелено,
До найдальших, найглухіших сіл.

2-учень
Були убиті всі, хто мав явитись потім,
Були убиті всі, хто ще не народився,
Хто кров’ю до крові, хто плоттю і до плоті,
І душами вони – навік переплились…
Була якась межа  на ціле покоління,-
Її робила смерть, а не життя – мости.
Ще й не було життя, а смерть – руйнівне
Тління – точила згубно те, що мало ще прийти.

Ведучий
Ветерани відстояли право на життя не лише свого покоління, а й тих, хто мав прийти згодом – синів, онуків,правнуків.Ота страшна куля що свистіла по всьому величезному просторі Європи, мала ще й фантастину, дику фантастичну силу – вціляла і вбивала людей у майбутньому.Шістдесят  два мільйони загиблих у роки війни.Шістдесят два мільйони ровесників – щонайменше – повинно входити у буйноцвіт життя з нами разом, молоддю дев’яностих!А то й більше!А їх нема…Через десятиліття їх убили кулі війни!

Ведуча
Страшними видіннями починалось дитинство народжених у роки війни.Кострища хлібів.Дерева, що ростуть корінням у небо.Розломи кам’яних стель.Обезглавлені люди що може бути страшнішого, що впало дитині в сон?
Яке ж перше слово прийшло до вас?
Мама?
Чи – війна ?

Ведучий
Усе перепалила вогнем, струсонула,перевернули вибухами війна.Стратили фашисти хату дитинства.Давно вже її немає.
Немає хати де я народивсь…
Фашисти вулицю вели на страту,
Розстріляли, і спалили хату,
Й зайшла вона в затемнення, у дим.

Ведуча
І не зароста пам’ять давня, а війни останньої особливо! І бої, і подвиги, і втрати, і Перемога.
І та вдова, хустка якої терново цвіла над буряками, і яка повертала з роботи надвечір’ї, і вечір несли втомлені плечі…Й пісня – російська, й білоруська, й українська – всенародна.
Позаростали стежки-доріжки
Там, де ходили милого ніжки
Позаростали мохом, травою,
Де ми ходили милий з тобою…

Ведучий
А милий не повернувся. Не поцілував дружини, не обійняв дітей, не вклонився матері.І залишились сироами. У спадок пожовклі листи-трикутики, вицвіла гімнастерка та холодний запис обеліска.
Про батька мого незабудки в скорботі
Шепочуть і росу, наче сльози, ховаютьу лист.
В мемуар обеліска напис вкарбований –
До мене батьків останній лист.

Ведуча.
Ці написи на солдатських обелісках, як останні батькові листи.
А в тих листах – материнська туга.
А в тих листах – материнська надія.

3-й учень.
Там сплять навічно воїни-солдати,
Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини.
Їм не судилось весни зустрічати,
Тих, що стрічаєш ти після війни.
Там сплять твої ровесники-орлята,
Тепер уже були б із них орли.
Схилися ж над могилами солдатів,
Що у боях за тебе полягли.

Ведучий
Чи є містечко у Європі, де б не було безіменної могили – могили невідомого солдата.Його ім’я загубилось на фронтових шляхах Великої Вітчизняної; біографія – єдине слово – солдат.

4-й учень.
Ми чуємо це щоденно
Та вдумаймось в тишу утрат
Чому висота безіменна?
Чому невідомий солдат?
І хай як далеко від дому
Бійця не сховала зима,
Солдатів нема невідомих –
Батьків невідомих нема!
У далях вишневих зелених
Іде ним народжений син,
Немає висот безіменних
Нема без імен батьківщин!

Ведуча
Ми йдемо до могильних плит і батьки щоб віддати данину вдячності, любові, проголосити клятву вірності, вклонитися низько подвигу старшого покоління.

5-й учень
Вічна слава солдату-герою
І солдатові без нагород –
Хто загинув хоробро між бою,
Захищаючи рідний народ.
Вічна слава бійцю рядовому,
Як і маршалу слава оця,
Хто поліг біля отчого дому
Смертю мужності, смертю бійця.
Скільки їх полягло серед бою!
І однаково боляче нам,
Бо в бійців рядових і героїв
Смерть оцінена рівно життя!

Ведучий
Життям двадцяти семи мільйонів громадян колишнього Радянського Союзу, каліцтвом людських душ і тіл, слізьми вдів і дітей, сивиною ветеранів.

6-й учень
Кривавим сном одкорчилась війна
Літа зарубцювали давні рани…
Під кулями ворожими сповна
За тишу заплатили ветерани.
В атаки йшли вони не ради нагород,
Поранені страждали в медсанбатах…
За цвіт життя завдячує народ
Полеглим і посивілим солдатам.
В чужих краях, в запеченій крові
Вони ще юні падали в катрани…
Пригадують дороги фронтові
І вбитих побратимів ветерани.
Вернулися живі з полків і рот
І мир подарували рідним хатам…
За цвіт життя завдячує народ
Полеглим і посивілим солдатам.
З медалями вони й без нагород
Стрічають один-одного, як брата…
За цвіт життя завдячує народ
Полеглим і посивілим солдатам.
З роками їх все меншає в строю,
Та йдуть першопроходцями в бурани…
І трудяться звитяжно, як в бою,
З синами молодими ветерани.
(Дмитро Луценко”Ветерани”)

Ведуча
Зараз вони – ветерани, люди літні і шановані. З онуками, а дехто вже й з правнуками. А тоді ж вони були зовсім юними. Що залишила їм на згадку війна, крім страждань? Спогади.

7-й учень
Тихі мемуари про війну
Рядові розказують солдати,
Як окопи поміж полину
Залишали на віки, як дати.
Тільки жаль, не кожен розповість
Правнуку, онукові і сину
І про те, як у бою загинув,
І про Перемоги ждану вість.
Піснею зітхнуть товариші,
Що з вогню вони прийшли живими,
Про солдатські спогади душі,
Що навіки стали грозовими.
Що розкаже мармур-мемуар,
Обеліск воєнної години,
Що навіки мовчки біля хмар
Все тримає небо для людини.

Ведучий
Тож сьогодні і завжди молоде серце повинно берегти пам’ять про всіх, хто відстояв державу у тій страшній війні. Берегти, шанувати прадідів, стояти на варті миру, щоб ніколи не повторилась та біда, яку пережив народ у 1941 – 1945 роках.

8-й учень
В нас клятва єдина і воля єдина,
Єдиний в нас клич і порив:
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів!
Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна
Розтрощимо вщент ворогів,
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів!
Вкладає меча в руки вірного сина
Наш край, щоб цей меч пломенів.
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів!
(М. Бажан)
(Звучить грамзапис пісні”День Победы”.музика Д. Тухманова, слова В. Харитонова).